banner

Ірицюк Юлія - журналіст, модель, кіноактриса.


Розкажи про модельну кар'єру

ad_2Почалось все в 14 років, моєю першою роботою був Frankivsk Fashion Week. Тато відкрив власну модельну агенцію “Діаманти України” і завжди хотів, щоб я була моделлю в нього. Я ніколи не мріяла стати моделлю, але наважилась на такий крок через те, що в 13 років мені дуже сподобався один хлопець, ми почали зустрічатись і він порвав зі мною. Тоді, на зло йому й вирішила стати “дуже класною” (сміється), погодилась на пропозицію тата - стати моделлю. Напевне, моя доля мені допомогла в цьому, адже через декілька років, цей хлопець почав залицятись до мене знову та повернути наші стосунки, але мені цього вже було не потрібно.

Згодом “Діаманти України” закрились і я отримала пропозицію від колишнього викладача з моделінгу стати моделлю найкращого гірськолижного курорту східної Європи. Одного дня вона зателефонувала і сказала, що у них на курорті дуже багато моделей, але всі вони високі 185-190 сантиметрів, в той час, якраз починався Free Fight (бої без правил) і високі дівчата, які з'являлися поряд з бійцями на рингу, виглядали безглуздо, адже хлопці були досить низькі зростом.

Пізніше, у 2012 відкрилась свято краси та моди, яке набирало дівчат та щосезону обирало найкращу з них, навчивши перед тим всіх азів моделінгу, мене туди запросили і я взяти участь в цьому проект, який тоді тільки стартував. Там завела багато нових знайомств, після цього конкурсу моя самооцінка значно піднялась, хоча в кінці сезону я й не зайняла І місце, а стала Віце-міс посівши II місце.

Ти хотіла перемоги, йдучи туди?

Дуже хотіла, мій брат обіцяв мені новий комп'ютер, якщо займу І місце (сміється), але я все одно залишилась задоволеною. Хоча комп'ютер так і не отримала.

А чому пішла з гірськолижного курорту?

Я не пішла, я ще й досі працюю з ними, але не так часто, як раніше. Цього року також приймала участь у Free Fight (бої без правил), в ролі дівчини з табло.

Наскільки складно виходити на ринг з табличкою, коли перед тобою сидять сотні людей?

Перших три роки було дуже важко, тому що я повинна була бути у взутті, в якому мінімум 13 сантиметрів висота каблука і ходити по рингу, де верхній шар складається з паралону, близько 5 сантиметрів, каблук завжди провалювався, було дуже складно. Але в останні роки все спростили, я ходила у кросівках та навіть не виходила на ринг, була лише під ним.

Перед виходом перший раз я дуже хвилювалась, запросили мене та мою подругу з “Діамантів України”, нам на той час було лише по 16 років, наші батьки дуже переживали і на наступний день після бою, наші мами приїхали туди, щоб пересвідчитись, що з нами все в порядку.

І після того я вже протягом 6-ти років є фотомоделлю цього гірськолижного курорту. Але до моделі на подіумі я повертатись не збираюсь.

Чому?

В нашому місті моделям не платять, або платять мізер, до прикладу гривень 100, як на мене - це взагалі нічого. Одного разу, мені сказали “Коли моделі в нашому місті перестануть працювати безкоштовно, тоді їм почнуть платити” Після цих слів мене запросили на показ і коли піднялось питання оплати я почула “Бутербродами нагодуємо”, тоді й зрозуміла, що за бутерброди я працювати не готова.

Тому свято вірю в те, що згодом дівчата зрозуміють, що їх просто використовують оплачуючи роботу бутербродами, і почнуть ставити високі ціни за свою роботу та старання, щоб отримувати хорошу зарплатню.

Ти щось робила для того, щоб стати моделлю?

Я дуже схильна до повноти, вдалась цим в бабусю. Якщо декілька днів підряд буду їсти те, що захочу і не займатись спортом, то одразу наберу близько 5 кілограмів до власної ваги. Я надзвичайно швидко поправляюсь, хоча ніколи не важлива більше, ніж 50 кілограмів. Зараз активно бігаю та відвідую спортзали, фітнес. Завжди займаюсь спортом, щоб тримати себе у формі.

Розкажи про конкуренцію на модельному ринку.

Я ніколи не вважала дівчат моделей конкурентками, тому що це друзі, це дівчата такі, як ти сама. Конфліктів теж ніколи не бачила на бекстейджах, можливо тому, що сама не конфліктна, стараюсь завжди їх уникати. Я вважаю, що якщо людина щаслива то вона не буде заздрити іншим.

Ми знаємо про те, що ти відвідала Канаду, розкажи про те, чому туди поїхала?

В Канаді живе вся моя сім'я, вийшло так, що цього року на різдвяні свята я залишилась в Україні лише з чоловіком і зрозуміла, що Україна не є моєю домівкою, коли найближчі люди в іншій країні. Тому я поїхала туди до них, першого разу коли я приїхала то ми жили в маленькому містечку, а в другий раз ми переїхали у велике місто Ванкувер. Я приїхала на два місяці, щоб почати процес підготовки документів для себе та чоловіка, щоб ми разом могли жити там. Щоб не сидіти там два місяці і нічого не робити я вирішила знайти роботу, але на такий короткий термін це було майже нереально, спочатку в місцевій газеті знайшла роботу по прибиранню. Це було денне прибирання, кажучи коротко - це був найважчий день мого життя. Після закінчення прибирання повернулась додому і впродовж двох годин просто плакала. Після цього відкрила ноутбук і почала шукати інші варіанти роботи. Знайшла декілька агенцій в сфері кінематографу - надіслала їм своє резюме та багато своїх фото.

Наступного дня, зранку одне з агентств мені написало, що запрошує на співбесіду. Я взяла маму і ми одразу поїхали туди. Коли прибули на місце то перед нами був неймовірний хмарочос, піднялись на потрібний поверх, я дуже хвилювалась. Ми пройшли в один із кабінетів і чекали. Через декілька хвилин зайшли два дуже класних чоловіків (сміється). Вони почали щось розповідати, дуже швидко та енергійно, я зрозуміла відсотків 90, на все інше просто кивала, вони зробили декілька знімків і після цього підписала контракт.

Пройшло близько місяця, я не отримувала від них жодного повідомлення і все ж встигла втратити віру в те, що буду зніматись в кіно (сміється).

Але одного дня, мені телефонує мама і каже - Юля, в мене є одна хороша новина і одна погана. Хороша новина полягала в тому, що вони мені все ж таки написали, а погана в тому, що писали вони безліч разів, використовуючи телефонні повідомлення, а не електронну пошту. Я пропустила кілька фільмів і відповідно залишився лише місяць до від'їзду. Але за цей місяць в мене було все ж таки 11-12 робочих днів в кіноіндустрії.

Ти готувалась до цієї співбесіди?

Так, моя мама - це моя найкраща подруга і за день до співбесіди вона давала мені безліч питань, які могли пролунати на співбесіді і я старалась давати красиві відповіді. Також, вона перукар і в день цієї події зробила мені прекрасну укладку, я гарно одягнулась, зробила макіяж та вирушила на зустріч мрії.

Як відбувається сам процес, після того, як ти отримуєш повідомлення про фільм\серіал?

Після першого повідомлення одразу ж приходить друге, де вказано: час, місце, локація, приблизний макіяж, зачіска та речі, які необхідно з собою мати. Одного разу таке повідомлення прийшло о 23:00, а зйомки розпочинались вже о 4:00 ранку. Я поспала години 3, потім зібрала речі, зробила макіяж та зачіску, це робиться по власному бажанні, адже на зйомках є візажисти та стилісти, які тобі це роблять. Але після їх роботи моє волосся псувалось через неймовірну кількість лаку на ньому.

Приїхавши на зйомку тобі дають величезний ваучер, який потрібно заповнити, такий видають на кожен знімальний день, питань там багато, сторінок 5 і на кожне з них потрібно дати відповідь. Потім здаєш ваучер, йдеш до стилістів, вони підбирають тобі образ, потім до візажистів, які перевіряють твій макіяж - з моїм все завжди було добре, а от із зачіскою ні. Я завжди чемно сиділи та чекала, допоки мені її перероблять та надіялась, що волосся в мене після цього залишиться (сміється).

Після цього в нас було близько 30 хвилин на сніданок, там був шведський стіл з найсмачнішою їжею, навіть в 5 зіркових готелях не так смачно, як там (сміється). Сніданок закінчувався і ми вирушали на місце зйомки, зазвичай - це не більше 5 хвилин від місця сніданку. Прибувши ми очікували вказівок режисера, він кожному казав, що хто має робити, хтось міг казати слова, або робити дію - про це все повідомляв режисер на знімальному майданчику. Далі відбувалась сама зйомка, з невеликими перервами для того, щоб гримери змогли поправити грим. Найкоротший робочий день на зйомках в мене тривав 8-9 годин, найдовший - 14 годин. Після зйомок тебе повертають на ту локацію звідки привезли і ти сама добираєшся додому.

Важко було добратись до місця зйомок, де найчастіше вони відбуваються?

Зазвичай за містом, мене туди возила мама. В той день коли зйомки розпочалися о 04:00 ранку, дорога зайняла 2 години. Якщо знімають уривок в лісі, то приїжджаєш в ліс, коли знімали сцену похоронів то це відбувалось на дуже красивій горі, де навкруги нічого не було крім цвинтаря.

Скільки людей залучено в процесі зйомки та організації?

Нереально багато, є люди в обов'язки яких входить клеїти скотч різних кольорів для того, щоб на кожну сцену, на землі позначити місце, де буде стояти головний персонаж. І так впродовж цілого знімального дня. Є людина, яка має сотні резинових глушників для взуття і видає всім в кого каблуки, щоб запобігти шуму на майданчику та під час зйомки.

Як тобі враження від зйомок?

Ти ніби потрапляєш в інший світ (сміється), є спеціальні локації в яких побудовані цілі міста для фільмів та серіалів. В них все абсолютно штучне, від закладів та їжі в них, до вулиць та ліхтарів. Є спеціальні люди, які приїжджають на власних авто для того, щоб зіграти в одній із потрібних сцен, де вимагається авто, їм дають чіткі вказівки, коли завести мотор, а коли почати їхати. Погодні умови в таких місцях змінювались відповідно до сценарію, за цим було неймовірно спостерігати. Я ще в житті такого не бачила, для мене це був найвищий рівень професіоналізму. Одним із найяскравіших моментів я вважаю зйомку похоронів для одного з серіалів. Там був темношкірий чоловік, він грав роль одного з близьких людей померлої людини і говорив останні слова, ці слова йому прийшлось сказати близько 20 раз і двадцять раз я на нього дивилась і плакала, акторська гра була на найвищому рівні - це мене вразило.

Ще один момент був коли ми після зйомок серіалу “ I Zombie” повертались до фургончиків в яких переодягались, було вже пізно та темно, ми сіли в автобус і поїхали, адже фургончики знаходили трохи далеко. Паралельно неподалік йшла підготовка до наступної серії і акторів гримували в заморожених зомбі, автобус зупинився і я повернула голову до вікна, де переді мною стояли близько 12 зомбі, дивившись прямо на мене, на декілька секунд я відчула паніку і страх, але потім пройшло і я заспокоїлась (сміється)

Розкажи про оплату зйомок

Перших 14 днів на роботі ти отримуєш мінімальну заробітну плату, це свого роду рахується стажуванням. Я отримувала 14 доларів в годину, після 8 годин роботи наступні рахуються як овертайм (+1,5 долара в годину), і після 12 годин - це даблтайм. Після 14 дня роботи заробітна плата зростає вдвічі.

Який графік роботи?

Все дуже індивідуально. Є сайт на якому зареєстровані всі, хто бере участь у зйомках, у кожного власний календар в якому він вказує вільні дати для зйомок - вони зелені, якщо мій зелений перетворився в жовтий в той день, то мене обрали на один із серіалів або фільмів. Після цього, агенція повідомляє мені всі деталі.

Розкажи про найбільший факап на зйомках, який в тебе був?

В перший мій робочий день, ми знімали серіал Supergirl, до мене підійшов режисер і сказав підійти до головної героїні і показати конкретну емоцію, але я не знала, як перекладається те слово, що він сказав, воно було мені незнайоме. Я не знала, що мені робити, але кивнула і пішла виконувати завдання. Перший раз я підійшла до головної героїні і показала одну емоцію, мені сказали - ще раз, другий раз я зобразила іншу. (сміється) Мене врятувало те, що я знала про що буде серія. Але й досі не знаю, те слово, яке він тоді сказав.

В яких фільмах ти знімалась?

Один із фільмів в якому я знімалась - це ******, він ще не вийшов, вийде ближче до різдвяних свят бо він новорічний. Знімали ми його літом, в серпні. На вулицю, на якій відбувались зйомки привезли снігу, десь 30 сантиметрів в висоту і засипали всю вулицю, будинки були одягнені в новорічному стилі, як ми звикли це бачити в американських фільмах. Мене одягли в теплий зимовий светр, шапку та рукавиці, хоча це і було літо, але було холодно через сніг довкола.

Які були емоції після того, як ти отримала першу плату за зйомки?

Я отримала одразу 8 пейчеків (****), ми з мамою поїхали в банк, поставили їх мені на рахунок. На них одразу “Кінематограф” і працівниця банку поглянула на мене і запитала - Анджеліна Джолі? - це був справді веселий момент. (сміється). Після того був шалений шопінг.

Що ти зараз робиш в Україні, чому повернулась?

Я повернулась в Україну для того, щоб закінчити університет. Зараз практично нічого не роблю, тому завела собі собаку, яку вже відправила в Канаду. Сама знову туди вирушаю вже 15 серпня.

Твоя акторська кар'єра продовжиться після повернення в Канаду?

На перший час так, десь близько на рік, а потім я планую запустити щось своє, але про це вже згодом!

Яким ти бачиш своє майбутнє, а головне де? В Україні чи в Канаді?

Своє майбутнє я бачу в Канаді.

А зараз дай нам швидкі відповіді на короткий бліц, який підніме нашим читачам настрій:

Кросівки чи туфлі?

Кросівки

Море чи гори?

Море

Чистиш зуби до прийому їжі чи після?

До

Скільки комах з’їла за життя?

Може зїла, коли на велосипеді каталась

Помідори чи огірки?

Помідорки

Ештон Качер чи Бред Піт?

Бред Піт

Маєш вдома ріг єдинорога?

Маю, в мене є окуляри з рогом (сміється)

Інстаграм чи фейсбук?

Інстаграм

Селфі чи портрет?

Портрет

Хто такі «Свої»?

Свої - це журнал, який допомагає жителям міста подивитись з іншого боку на людей з якими вони живуть поряд.

Хто для тебе свої?

Це люди, яких я люблю, я завжди щаслива, коли щасливі й вони, інколи навіть занадто (сміється).